Форум міста Шпола Черкаської області

В 1859 році у північній частині містечка Шпола на кошти місцевого поміщика Олександра Абази було збудовано кам’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка проіснувала близько 80 років. В кінці 30-х років минулого століття представники комуністичної влади зруйнували церкву.

В 1995 році в колишньому приміщенні дореволюційної початкової школи, яке було перебудоване, відкрився новий православний храм, який в 2002 році був освячений Київським Патріархом Української православної церкви як церква Різдва Пресвятої Богородиці. Благочинним церков УПЦ КП у Шполянському районі вже понад 15 років є протоієрей Вадим Саломатін. Громади церков УПЦ КП діють у Шполі (2), у селах Лебедин (3), Соболівка, Антонівка.

В 2007 році за сприяння приватного підприємця П. Мальчика було розпочато будівництво нового храму Різдва Пресвятої Богородиці – поруч з нині діючим.

Зі спогадів прихожанки церкви Олени Коваль про створення релігійної громади на початку 1990-х років:

«Ідея створення української церкви у Шполі належить моєму синові Коліснику Юрію Вікторовичу та чоловіку Коліснику Віктору Сергійовичу. На початку 1990-х років вони активно взялися за втілення цієї ідеї в життя. Розуміли, що це нелегка справа, адже хоч радянська влада вже на той час і перебувала в стадії агонії, все ж стереотипи як в начальства так і в більшості людей ще міцно посідали у головах. Розклеїли запрошення по Шполі на проведення на стадіоні «Колос» - на тому місці, де колись знаходилася церковно-приходська школа, обряду освячення квітів на свято Маковея та яблук на Спаса. Проводити обряди приїздив з Черкас отець Назарій Кучерявий (родом із м. Івано-Франківськ, довгий час проживав у с. Топильна Шполянського району), з яким Юрій познайомився у Львові. На Маковея зібралося дуже багато людей, святили квітки, згадували кам’яну церкву, яку колись зруйнували комуністи. З радістю громада зібралася і через тиждень, на Спаса. Під час проведення обряду на цей раз приїхали з міськвиконкому та почалися претензії. Після цього Віктора Колісника викликали на адмінкомісію міської і районної ради й оштрафували на 50 рублів, а отця Назарія при виїзді зі Шполи міліція та Черкаське КДБ обшукували на наявність наркотиків та зброї.

Однак весь цей владний спротив, намагання принизити і залякати людей, відібрати у них бажання відроджувати духовність – нічого не зупинило прихильників ідеї створення церкви від обраного шляху. На Миколая та Андрія проводили службу у хаті моєї матері Оксани Коваль, що знаходиться майже навпроти стадіону (вул. Пролетарська, 146). Проводити службу Божу приїздив і отець Назарій, і інші молоді священики, яких він присилав. Так, правили в хаті баби Оксани аж до 1994 року. В цьому ж році до нас приїхав отець Микола Саломатін, який відрекомендувався представником Народного Руху України і просив, щоб ми допомогли створити громаду української автокефальної церкви. Справа була не з легких. Але попри все, Віктор Колісник дав оголошення на місцеве радіо про зібрання біля Будинку культури, хто бажає співати в українському церковному хорі. Точніше, Віктор звернувся до Івана Заїки, тодішнього кореспондента газети «Шполянські вісті», а той попросив у свою чергу Миколу Сенченка – редактора радіомовлення. Отож прийшли до Будинку культури Марія Лупан, Поліна Слюсар, Надія Небесна (Бойко).

На той час Віктор Сергійович Колісник очолював районне товариство бджолярів-любителів, яке було значно чисельним. У будинку, що належав товариству (знаходиться по провулку Пролетарському), поводилися збори новоствореної громади, яку й очолив Віктор Колісник. Так, було подано заяву до Черкаської обласної Ради про реєстрацію релігійної громади УАПЦ в м. Шполі. Це відображено у протоколі № 1 від 25.12.1994 р. (голова зборів – В. Колісник, секретар – П. Слюсар, всього – 38 підписів). Шполянська влада чинила небувалий спротив цьому процесу. Юрій Колісник намагався піднімати цю тему на сторінках преси, зокрема, в газеті «Шлях перемоги». Тільки 3 березня 1995 року нам видали свідоцтво про реєстрацію церкви Петра і Павла в м. Шполі. Саме цих святих призвали священики УАПЦ для створення святині.

Першу громадську службу 9 травня 1995 р. правили біля Обеліску Слави, де співали Молитву за Україну. Дозвіл для проведення панахиди біля Обеліску Слави дав міський голова Анатолій Бондаренко. Віктор Колісник попередньо повідомив міськраду, що приїхали священики з Черкас, щоб відправити панахиду по загиблих воїнах.

В обладнаній кімнаті товариства бджолярів почали регулярно проводитися служби Божі. Однак обласне керівництво товариства заборонило проводити релігійні служби, тому знову довелося повернутися в хату баби Оксани. Освятили її хату на свято Петра і Павла. Приїхала з США представниця закордонного українства Ніна Вовк, подарувала ікону. Привезену з самого Єрусалиму, а також пожертвувала 100 доларів США на розбудову церкви. Андрій Юраш привіз від імені української громади США скатертину. У цей день запросили правити службу отця Вадима Саломатіна з хором, який на той час правив у м. Городищі
Людей на храмове свято Петра і Павла зійшлося у дворі баби Оксани дуже багато. Відбулася урочиста святкова трапеза. Знаковим є те, що в цей день на ім’я громади прийшло привітання з храмовим святом від Віктора Андрійовича Ющенка.

Громада зміцнювалася, розширювалася, українська національна ідея об’єднувала всіх прихожан. На Великдень 1996 року хата баби Оксани вже не вміщувала всіх людей. Я написала листа Лілії Григорович і Ніні Карпачовій з проханням посприяти у тому, щоб віддали приміщення колишньої церковно-приходської школи (тут у різні часи знаходилися і дитсадок, і хімчистка), що було поруч того місця, де знаходилася колись кам’яна церква. Місцева влада була категорично проти переждачі цього приміщення громади. Потім ми ще ходили д матері народного депутата Олександра Ткаченка, яка розчулено розповіла нам, що справді на цьому місці була кам’яна церква, яку комуністи знищили ще у 1938 році. Тоді ми почали опитувати шполян, які теж пам’ятали про церкву та зібрали їх підписи-підтвердження, що дійсно до 1918 року приміщення церковно-приходської школи знаходилося у тогочасній хімчистці. Це підтвердив також і колишній секретар міської ради Олексій Петрович Курінний, до речі, однокласник баби Оксани.

У 1997 році нарешті нам виділили в цьому приміщенні одну кімнату – колишню кухню дитячих ясел. Цю кімнату освятив Ігор Іссіченко, єпископ Черкаський і Кіровоградський Української Автокефальної Православної церкви (зараз – владика Ігор – архієпископ Харківсько-Полтавської єпархії) і о. Назарій …».

Першим постійним священиком при громаді був отець Михайло Чабан, який прослужив тут понад три роки.

Згодом настоятелем храму отцем Миколою Саломатіним проводилася робота щодо глибокого вивчення історії кам’яної церкви, в результаті чого вдалося встановити, що церква належала до парафії Різдва пресвятої Богородиці, були зібрані свідчення людей, віднайдено цінні архівні документи. Отже, прийшов час, коли віруючі храму закликали Пресвяту Богородицю – Матір Божу благословити парафіян на служіння Господу.

Коли встановлювали хрести на церкві, вони дивилися на трасу, розташовану поряд. Однак на другий день найвищий хрест посередині повернуло вітром в сторону центральної площі. Прихожанами було повернуто його на місце. Наступного дня вітру вже не було, але хрест знову дивився на центр Шполи. Коли вже втретє хрест сам повернувся у бік центру, отець Микола зрозумів, що це є Боже знамення. Адже хрест стояв якраз над алтарем і мав бути повернутий саме до нього, а отже – на схід сонця, а не до парадного входу храму.

Господні знамення не раз помічали прихожани храму. Наприклад, після того, як почали масово відвідувати храм діти, на вхідних дверях з’явилися обриси янголів.

***

Велелюдно у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на релігійні свята, з кожним роком прихожан церкви більшає завдяки добру і людяності настоятеля храму отця Вадима Саломатіна, а також добродіям і добродійкам, прихожанам і парафіянам та просто людям доброї волі, що долучаються і продовжують активно працювати для розбудови парафіяльного життя.

«Богородиця жила словами Христа і нас навчає, що замало говорити й голосно запевняти, а потрібно робити добро» - ці слова є напутніми для всіх віруючих прихожан храму.

При храмі Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП (м. Шпола) з січня 2009 року діє недільна школа для дітей прихожан, які постійно долучаються до суспільного життя району. Вихователем-наставником погодилася працювати Ярослава Олександрівна Кишінько, яка має вищу педагогічну освіту. Духовні уроки проходять не лише змістовно та пізнавально, а й надзвичайно цікаво, оскільки пані Ярослава є людиною творчою, багатогранною, сповненою любові до життя і краси.

З яким же захопленням діти працювали над виготовленням писанок до Великодня! Ідея навчати дітей писати писанку та через мистецтво писанкарства донести до дитини культуру писанки органічно втілилася в життя за декілька занять. Саме через писанку Ярослава намагалася долучити дітей до традицій народної творчості, адже писанка для українця - це всесвіт, філософія, історія, географія, культура, символіка, віра, сакральність, самовираження, мистецтво…

20.04.2009 у Палаці молоді (м. Черкаси) делегація від недільної школи взяла участь у проведені обласного великоднього свята. Вихованець школи Давид Куроченко отримав призову нагороду за найкращу писанку, яку розписав власноруч на страусиному яйці.
Влітку недільною школою практикується проведення наметового табору на природі в легендарному селі Товмач, в якому діти спільно з батьками грають в спортивні ігри, вивчають християнські та українські народні пісні, проводять біблійні уроки тощо
З нагоди 18-ї річниці незалежності України діти-вихованці недільної школи взяли участь в районних урочистостях біля пам’ятника Т. Г. Шевченку, читали патріотичні вірші про Україну та заспівали духовний гімн України «Боже, єдиний, великий, нам Україну храни…».

Весело проходили різдвяні свята, в рамках яких прихожани церкви разом з вихованцями недільної школи прославляли народження Христа у вертепі.
Прихожани церкви вдячні всім меценатам району, які долучаються до підтримки духовного закладу. Зокрема, великою є заслуга у підтримці церкви родини Леляків, які переїхали до нас зі Львівської області, Катерини Берези, Тетяни Ільченко, В’ячеслава та Ярослави Кишінько, родині Присяжненків. Суттєвим є вклад у розвиток церкви Андрія Тітка, Ігоря Клімашевського, Вадима Логвинова, Павла Мальчика, Володимира Плохути, Анатолія Ткаченка, Сергія Шевченка, Андрія Микитенка, Олега Головка, Володимира Горбача, Андрія Мамалиги, Ірини Швирід, Любові Страшної, Олексія та Надії Пірогових, Вадима Мельниченка, Віктора Денисенка, Олени Куроченко, родин Домчуків та Курінних, Валентини Черненко, Петра Семашка, Миколи Сторчака, ієрея отця Володимира Коваля, Валентини Задорожної, яка ще на початку створення громади готувала необхідну документацію, та багато-багато інших добрих людей. Високодуховним є спів церковного хору, який очолює матушка Олена Саломатіна, щирими є молитви відтворені голосами Ольги Леляк, Галини Стась, Юрія Кунця, Наталії Сторчак. Вічно пам’ятатимуть тут і подвижників громади, що вже відійшли у вічність - світлої пам’яті Бориса Березу, Валентину Матросову, Марію Лободу

Микола Сова Тема: Храми шполянщини

Свято - Миколаївська церква у Шполі

Понад 60 років тому, після закінчення Великої Вітчизняної війни, біля цвинтаря, що в центрі Шполи, міські жителі своїми силами заклали фундамент церкви Святителя Миколая. Якого року звели стіни з глини – чи то 1945-го, чи 1946-го, ніхто зараз засвідчити не може. Це була єдина церква в Шполі з трьох знищених. Отак вона і служила віруючим аж до наших днів. Народний депутат України О. М. Ткаченко в цьому мікрорайоні Шполи народився. Тож у 2007 році взявся за її реконструкцію. На його кошти зведено фактично нове приміщення, упорядковано вхід до цвинтаря. 15 вересня 2007 року на день міста було урочисто освячено храм Святителя Миколая

Микола Сова Тема: Храми шполянщини

МИТРОПОЛИТ ЧЕРКАСЬКИЙ І КАНІВСЬКИЙ СОФРОНІЙ У ШПОЛІ ОСВЯТИВ ХРАМ І ВІДСЛУЖИВ ЛІТУРГІЮ

Минулої неділі до Шполи завітав митрополит Черкаський і Канівський Софроній. Він взяв участь у освяченні храму, який знаходиться біля старого цвинтаря на вулиці Шевченка і побудований за сприяння нашого земляка, народного депутата Верховної Ради України Олександра Ткаченка. В церемонії освячення взяли участь благочинний церков Шполянського благочиння митрофорний протоієрей Василь Костенко, священики Шполянського благочиння.

Потім у Свято-Миколаївському храмі Його Високопреосвященство взяв участь у Божественній літургії. На літургії були присутні голова райдержадміністрації Сергій Струк, голова районної ради Микола Тимошенко.

По завершенні богослужіння Владика Софроній благословив численних прихожан і звернувся до них з проповіддю. Він зазначив, що місія Православної Церкви — вести людину до спасіння.

— Церква єднає людей, — зазначив Владика. — Мир і злагода в суспільстві — це дар Божий. Церква вважає збереження народу, української нації — загальнонаціональним завданням, яке має об’єднати всіх нас. Адже усі ми хоч і різні, та за національністю, місцем проживання — однакові. Ми — українці, і це має єднати нас усіх. В ім’я майбутнього наших дітей і внуків, в ім’я процвітання нашої України.

Митрополит Софроній у своїй проповіді також зупинився на моральних і етичних аспектах життя нашого суспільства, побажав прихожанам Свято-Миколаївського храму Божого благословення у хороших справах, терпіння і спасіння в наш нелегкий час

Микола Сова Тема: Храми шполянщини

Свято-Миколаївська церква у Шполі

Ще в другій половині 18 століття в невеликому селищі Шпола українські селяни збудували православну дерев’яну церкву. Вона знаходилась на території сучасної меблевої фабрики і проіснувала більше 150-ти років. В 1938 році церкву було розібрано за вказівкою органів комуністичної влади.

І лише після здобуття Україною незалежності було споруджено нову, Свято-Миколаївську церкву, яка відчинила для громади свої двері у 1999 році.

Понад 15 років тут править службу благочинний церков УПЦ у Шполянському районі протоієрей Василь Костенко

Закрити